НОВОСЛОБІДСЬКА ГРОМАДА ПРОВЕЛА В ОСТАННЮ ДОРОГУ ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ АНДРІЯ ЩЕРБАКОВА

💔 Війна продовжує приносити на українську землю біль і непоправні втрати. Вона забирає тих, хто ще вчора жив поруч із нами, працював, мріяв, співав, будував плани та вірив у майбутнє. За кожним полеглим Захисником — ціле життя, родина, друзі, мрії, які вже ніколи не здійсняться…
🕯️ Сьогодні Новослобідська громада у глибокій скорботі провела в останню земну дорогу свого земляка, мужнього Захисника України — Андрія Сергійовича Щербакова.
😢 Андрій народився 17 травня 1993 року в місті Путивль. Згодом його родина переїхала до села Линове, яке стало для нього рідним домом, місцем дитинства, юності та найтепліших спогадів.
🖤 Тут минули його шкільні роки. Андрій навчався у Линівській школі, яку закінчив у 2009 році. Після цього продовжив навчання у Путивльському педагогічному коледжі, а згодом — у Глухівському національному педагогічному університеті імені Олександра Довженка.
💔 Він обрав благородну професію: працювати з дітьми, допомагати їм пізнавати світ, виховувати та підтримувати. Андрій працював вихователем у Юр’ївській школі. Саме тут особливо проявлялися його щирість, доброта та вміння знаходити шлях до дитячих сердець.
🕯️ Згодом працював на будівництві у містах Київ та Суми. Колеги знали його як працьовитого, відповідального та надійного чоловіка, людину, на яку завжди можна було покластися.
😢 Окремою, особливо світлою сторінкою його життя була музика. Андрій любив співати, грав на музичних інструментах, дарував людям своїм голосом гарний настрій і позитивні емоції. У нього був справжній талант. Можливо, якби не війна, сьогодні його пісні звучали б зі сцени, а попереду були б нові виступи, нові мрії, нові дороги…
🖤 І в історію він увійшов Захисником🇺🇦
💔 3 листопада 2025 року Андрій, не вагаючись, став до лав Збройних Сил України. Він пішов захищати рідну землю, свою державу, своїх близьких і кожного з нас.
🖤 Проходив службу на посаді солдата, майстра 2-го відділення зберігання інженерних боєприпасів інженерно-саперного взводу.
🕯️ Він виконував свій військовий обов’язок там, де було найважче, залишаючись вірним присязі, українському народові та Україні.
💔 8 серпня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумському напрямку Андрій отримав тяжкі травми.
😢 Його життя рятували медики у госпіталі міста Києва. Рідні, друзі, побратими вірили, молилися, чекали та сподівалися на диво. Ще жевріла надія, що Андрій вистоїть, що молоде серце не здасться, що він повернеться додому…
🖤 Але 12 серпня 2026 року під час лікування у госпіталі міста Києва серце Захисника зупинилося. 💔 Андрію назавжди 33…
🕯️ Сьогодні Андрій приїхав додому востаннє…Рідна громада зустріла свого Героя: рідні… друзі… односельчани… колеги… вчителі… побратими… знайомі…
🖤 Люди прийшли, щоб стати поруч із родиною, провести Андрія в останню земну дорогу, схилити голови перед його подвигом та віддати останню шану Захиснику.
💔 Під час церемонії прощання голова Новослобідської громади Ольга Гаркавенко висловила щирі слова співчуття рідним і близьким Андрія, розділивши з ними біль непоправної втрати. Вона наголосила на тому, що громада втратила не просто Захисника, громада втратила свого земляка, людину, яку знали, поважали та любили. Людину праці, таланту, доброти та великого серця. Голова громади висловила вдячність Андрію за його мужність, за відданість Україні, за те, що до останнього залишався вірним військовій присязі. Його подвиг, його жертовність і любов до Батьківщини назавжди залишаться у пам’яті земляків.
🖤 Відспівали Андрія у Спасо-Преображенському соборі. Поховали Захисника на кладовищі в місті Путивль.
🕯️ Тут, серед тиші й сліз, пролунав Державний Гімн України.
💔 Після прощальних молитов небо розітнуло військове трикратне залпування — почесний салют на честь Захисника. Кожен постріл відгукувався болем у серці, нагадуючи про високу ціну нашої свободи.
😢 У тій миті скорботи й тиші громада востаннє віддала шану своєму Воїну.
🖤 Це був останній салют Андрію.
🕯️ Остання шана.
💔 Останнє прощання.
😢 Останнє «дякуємо» Воїну, який віддав своє життя за нашу свободу.
🖤 Сьогодні громада проводить Андрія в останню дорогу, але не прощається з ним назавжди.
🕯️ Бо людина живе доти, доки живе пам’ять про неї.
💔 А пам’ять про Андрія житиме. У його рідних. У друзях. У тих, кому він колись подарував свою пісню. У тих, кого він виховував і підтримував. У земляках, які сьогодні стояли перед його труною зі сльозами на очах. І в історії України та громади — як пам’ять про молодого Воїна, який віддав своє життя за свою землю.
🕯️ Низько схиляємо голови перед світлою пам’яттю Андрія.
💔 Вічна пам’ять Захиснику України Андрію Щербакову. 🇺🇦
🕯️ Вічна пам’ять кожному Воїну, який віддав своє життя за Україну. 🇺🇦
🖤 Герої не вмирають! Вони назавжди залишаються у наших серцях, молитвах і пам’яті. 🇺🇦