ЗАКОНОДАВСТВО ПРО ПРАЦЮ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ
Чи має право роботодавець звільнити працівника, посилаючись на карантин.
Підстави для звільнення залишаються незмінними – ті, що передбачені у Кодексі законів про працю України. Додаткових положень, які б давали роботодавцю право припинити трудові відносини із працівником, через карантин або пов`язані з ним обмежувальні заходи, немає.
Карантин – це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (ст.1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»), а не підстава для звільнення.
За яких умов трудовий договір може бути припинено.
Варто зазначити, що трудовий договір все ж може бути припинено, у випадку, якщо працівник і роботодавець не мають проти цього заперечень (за угодою сторін – ст. 36 КЗпП України), або в односторонньому порядку за власним бажанням працівника (ст. 38 КЗпП України) на підставі поданої ним заяви. Якщо трудовий договір було укладено на визначений строк або на час виконання певної роботи, то такі трудові відносини можна розірвати на підставах, визначених у ст. 39 КЗпП України, а саме: на вимогу працівника в разі його хвороби, інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором або порушення власником, уповноваженим ним органом законодавства про працю, умов колективного чи трудового договору.
Незалежно від введення карантинних обмежень трудовий договір може бути розірваний за ініціативи роботодавця. Звільняти працівників у період карантину роботодавець може без ризику бути притягнутим до відповідальності, якщо таке звільнення є законним (на підставах, зазначених у ст.40 КЗпП України). У випадках, наприклад, змін в організації праці, у тому числі ліквідації, реорганізації підприємства, скорочення чисельності або штату працівників, виявленої невідповідності працівника займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації, прогулу чи систематичного невиконання обов`язків без поважних причин та інших підстав.
Як можна організувати роботу під час карантину.
Законодавством передбачено поняття гнучкого режиму робочого часу та дистанційної (надомної) роботи (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)»). Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників, але має бути дотримано встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (наприклад, місяць) норми тривалості робочого часу. Гнучкий режим робочого часу встановлюється у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу.
При дистанційній (надомній) роботі працівник виконує свої обов`язки за місцем проживання або в іншому місці на його вибір. Як і під час застосування гнучкого режиму, має бути дотримано норми тривалості робочого часу. Виконання дистанційної роботи не тягне за собою обмеження трудових прав, а оплата праці здійснюється у повному обсязі та у визначений час, якщо іншого не передбачено у письмовій домовленості між роботодавцем та працівником.
Також працівнику варто написати заяву із проханням перевести на надомну роботу та ознайомитись із відповідним наказом (розпорядженням) про встановлення дистанційної роботи.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» передбачив право піти у відпустку без збереження заробітної плати певним категоріям громадян, наприклад тим, у кого є діти віком до 14 років. Термін перебування у такій відпустці не включається до загального терміну, встановленого законодавством, і може бути продовжений на такий період, на який буде запроваджено режим карантину.
У разі наявності у працівника невикористаних днів щорічної відпустки, за його бажанням та за згодою роботодавця, можуть бути надані щорічна основна або додаткова відпустки, а також інші оплачувані відпустки, передбачені законодавством.
Чи можна звільнити працівника через прогули, оскільки він не зміг дістатися на робоче місце через проблему з транспортом.
Під прогулом розуміється відсутність працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин. Прогул є однією з підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Відсутність працівника на роботі з поважних причин не може вважатися прогулом. Законодавство про працю не містить конкретного переліку причин відсутності на роботі, які слід вважати поважними. У кожному випадку їх наявність або відсутність визначається окремо.
Отже, оголошення каратину та запроваджені у зв`язку з цим обмежувальні заходи, зокрема відсутність транспортного сполучення, може вважатись поважною причиною.
