Акція «16 днів – проти насильства»
В рамках проведення акції «16 днів – проти насильства» хотілось би продовжити тему домашнього насильства . Домашнє насильство зазвичай асоціюється виключно із застосуванням фізичної сили. Але насправді набагато частіше люди стають жертвами економічного насильства в сім’ї. Що ж таке економічне насильство і як його розпізнати ?
Позбавлення людини житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів, використання фінансової переваги — це економічне насильство.
Прояви економічного насильства щодо дітей:
-
дитині доводиться знаходити гроші у сторонніх, самостійно заробляти замість навчатися у школі; чи красти, тому що не вистачає на необхідні речі чи їжу;
-
батьки (опікуни) тиснуть на дитину — псують, викидають чи відбирають у дитини речі (іграшки, одяг тощо);
-
дитину примушують працювати на когось або віддавати дорослим кишенькові чи подаровані гроші (особисті речі);
-
над дитиною здійснюють контроль, обмежуючи її доступ до їжі;
-
дорослі примушують дитину до жебрацтва, крадіжок чи проституції;
-
як спосіб покарання — батьки змушують дитину працювати;
-
батьки відмовляються надавати дитині кошти на освіту чи необхідні освітні матеріали;
-
батьки змушують дитину діяти за їхнім бажанням, водночас погрожують втратою житла, їжі чи особистих речей.
Будь-яке насильство може призвести до розладу психічного здоров’я. У дітей в подальшому це може викликати порушення та уповільнення загального розвитку. За економічне насильство, як і за будь-який вид насильства, передбачене покарання, воно може бути навіть кримінальним.
Отже, щоб уникнути домашнього насильства і дітям і дорослим потрібно засвоїти кілька порад щодо поліпшення мікроклімату в родині. Насамперед, відповідно до порад спеціалістів, намагайтеся робити зауваження одне одному лише наодинці, тактовно і делікатно. Не провокуйте конфліктні ситуації. Зупиніться у гніві – розумний не той, хто правий, а хто своєчасно припинив сварку. Умійте робити крок до примирення. Не забувайте дякувати за найменшу послугу. Частіше ставте себе на місце своїх домочадців. Запам’ятайте, що Ваші рідні дивляться на світ своїми очима. Безперечно, інакше ніж Ви. Не треба миритися з принизливим і жорстоким поводженням чи боятися говорити про це. Не слід вдавати, що нічого не відбувається, і надіятися, що все минеться. Варто докласти максимум зусиль, щоб вирватися із замкненого кола, а тим, хто поруч, – родичам, друзям, сусідам – треба простягнути руку допомоги, бо коли мова йде про домашнє насильство, мовчання означає співучасть.
