Чекала мати діток на кутю...
Чекала мати діток на кутю.
Втомилася за цілий день, присіла.
Поставила іконку золоту,
а поруч з нею свічечка горіла.
Чекала на синочків і дочОк.
На внуків, що щебечуть, як ті пташки.
Поклала на коліна рушничок,
узвар розлила у святкові чашки.
Чекала, коли Зіронька зійде,
небесне сяйво сповістить про диво.
Не відала, що буде, що гряде,
молилася за доленьку щасливу.
Щоб мир настав на грішній цій землі.
Щоб всі були здорові і привітні.
Щоб народились діточки малі,
а їхні личка були милі й світлі.
Молилася за рідних і чужих,
за тих, що світ покинули, спочили.
За нездорових, вбогих, молодих.
За тих, що плакали, але життя любили.
Чекала мати, сонечко зайшло.
Почула - "Мамо, коляду давайте".
І серденько у грудях розцвіло.
- Заходьте, діти, за столи сідайте!
Галина Потопляк.
