ПРАВО ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА НА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (В ПОРЯДКУ СПАДКУВАННЯ).
ПРАВО ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА НА ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (В ПОРЯДКУ СПАДКУВАННЯ).
Особа без громадянства - особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.
До земель сільськогосподарського призначення належать:
сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Відповідно ч. 5 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства.
Іноземці та особи без громадянства можуть отримати землі сільськогосподарського призначення лише у спадок.
Якщо такі землі прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, то протягом року з моменту отримання права на них зазначені особи мають їх відчужити (ч. 4 ст. 81, ст. 145 ЗК).
При цьому пункт 15 розділу X "Перехідні положення" ЗК, яким встановлено заборону купівлі-продажу або іншим способом відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, не поширюється на ці правовідносини, оскільки положення частини четвертої статті 81 ЗК є імперативним (Лист № 10-71/0/4-13).
У випадках коли земельна ділянка не відчужена, право власності на неї іноземців та осіб без громадянства припиняється, тобто вона підлягає примусовому відчуженню (п. «е» ч. 1 ст. 140 ЗК).
Шляхи відчуження земельної ділянки.
1. Добровільно відчужити земельну ділянку сільськогосподарського призначення. Особа без громадянства може зробити це шляхом укладення відповідної цивільно-правової угоди (купівлі-продажу, міни, дарування тощо).
В такому випадку мораторій на купівлю-продаж або іншим чином відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення на ці правовідносини не поширюється.
Якщо земельна ділянка, успадкована особою без горомадянства, перебуває в оренді, то згідно із ст. 9 Закону України "Про оренду землі" орендар має переважне право на придбання її у власність за умови, що відповідно до закону він може мати у власності таку ділянку та сплачує ціну, за якою вона продається.
Спадкоємець (особа без громадянства) зобов’язаний письмово повідомити орендаря про намір продати земельну ділянку із зазначенням її ціни та інших умов продажу.
Якщо орендар відмовляється від свого переважного права на придбання орендованої земельної ділянки, то продаж можливий іншим особам.
До нового власника такої ділянки переходять права та обов’язки орендодавця за договором оренди цієї ділянки. Тобто орендар має право продовжувати користуватися такою ділянкою до закінчення строку дії договору оренди.
2. Примусове позбавлення права на земельну ділянку.
Ні законодавчими, ні нормативними документами не визначено, хто може звертатися з відповідними заявами досуду, чи відшкодовується іноземцю вартість такої ділянки в разі примусового позбавлення права, а якщо так, то ким та в якому розмірі.
Попри відсутність чітких відповідей на ці питання обов’язок відчужити земельну ділянку залишається.
Отже, за відсутності факту "добровільного" відчуження іноземним громадянином чи особою без громадянства успадкованої З/Д вона підлягає примусовому відчуженню.
Примусове відчуження здійснюється виключно на підставі відповідного судового рішення. При цьому позивачем у справах про примусове відчуження іноземцями чи особами без громадянства успадкованих ЗД сільськогосподарського призначення можуть бути відповідні органи прокуратури в межах повноважень, визначених законодавством України.
Примусове припинення права власності на земельну ділянку здійснюється виключно в судовому порядку (п. «д» ч. 1 ст. 143 ЗК).
За таких обставин буде дотримано гарантій права власності на З/Д, передбачених статтею 41 Конституції України та статтею 153 ЗК, оскільки ніхто не може бути позбавлений права власності на ЗД, крім випадків, передбачених законодавством України. Правові підстави та порядок припинення права власності на землю визначено, зокрема, статтями 143, 145 ЗК.
Таким чином добровільне відчуження, все ж таки не є добровільним, але законодавство України передбачає, що власниками української землі можуть бути лише україні.
