Путивльський табір НКВС
17 вересня 1939 року Червона армія у відповідності до таємного додатку до протоколу пакта Молотова-Рібентропа перетнула державний кордон Республіки Польща. З перших днів радянської агресії почали надходити військовополонені. Наказом Народного Комісара Внутрішніх справ СРСР Л.П. Берії 19 вересня був створений Путивльський табір НКВС для утримання польських військовополонених. Табір розташовувався на базі приміщень колишнього Софроніївського монастиря поблизу села Нова Слобода і торфорозробок ім. ОДПУ Тьоткинського цукрокомбінату ім. Калініна Курської області.
Він був розрахований для розміщення 7 тис. осіб, з доведенням до 25 вересня 1939 року до 10 тис. осіб.
Путивльський табір був одним з перших у СРСР режимних об’єктів для військовополонених.
Перша партія військовополонених з 1051 особи прибула на залізничну станцію Тьоткине 22 вересня 1939 року. Протягом місяця чисельність табірного контингенту послідовно зростала і 21 жовтня 1939 року склала найбільшу за весь час існування табору кількість – 8 753 особи. Основну частину табірного контингенту складали колишні солдати та офіцери Війська Польського. Путивльський табір виконував роль розподільника, тож надалі кількість військовополонених у ньому почала скорочуватися.
На початку листопада 1939 року польських офіцерів та поліцейських було вислано до радянських таборів для військовополонених у Козельську, Старобільську та Осташкові.
Більшість з них були вбиті НКВС навесні 1940 року. З липня 1941 року Путивльський табір військовополонених, як режимний об’єкт НКВС СРСР у документах перестає згадуватись.
Нині про Путивльський табір нагадує гранітний обеліск, встановлений у червні 2014 року біля в’їзної брами Софроніївського монастиря, на території якого утримувалися польські військовополонені.
Інформація Сергія Тупіка
