День гудзика
Працівники бібліотечних закладів громади, в день гудзика, приділили увагу питанню нестандартного застосування гудзиків і провели мастер - класи по виготовленню поробок з них.
Про ґудзик ми згадуємо найчастіше тоді, коли він відривається і губиться.
Добре, якщо його вдається підловити за тоненьку ниточку і заховати до кишені. А буває й так, що гарні ґудзики хтось знаходить і залишає собі "на щастя" або й збирає цілу колекцію. Так, приміром, герой роману Юрія Винничука "Цензор снів" потайки відрізав ґудзики з одягу відомих людей, пришивав до них папірчики із написом, кому цей ґудзик належав і коли його було знайдено та тримав свою колекцію у в коробочці, якою вельми пишався.
Щоправда, у давні часи якось обходились і без них: одяг шнурували, окремі деталі зв'язували, закріпляли шнурівками, шпильками, брошками. Гудзик в ті часи був привілеєм багатих і часто виконував декоративну функцію, а також демонстрував статус власника.
Тож, мабуть, і не дивно, що ще у 1938-му році американською організацією National Button Society було започатковано святкування Всесвітнього Дня ґудзиків.
Ми навіть не помічаємо на скільки важливий для нас цей елемент одягу, адже без нього було б все набагато складніше. Завдяки старанню майстерних умільців, у світовій практиці такий виріб, як ґудзик давно став предметом колекціонування, а деякі унікальні екземпляри, навіть музейними експонатами.
Досить великі зібрання ґудзиків найрізноманітніших зразків є у музеях Швеції, США, Польщі та Чехії.
Одна з найбільших приватних колекцій, належить американцю Стівенсу, що проживає в містечку Бішопвіль (штат Південна Кароліна). Свою колекцію він почав збирати ще в 1983-му році.
За іншими даними, найзначнішу колекцію ґудзиків у світі (близько 100 000 екземплярів) зібрали в іншому американському місті - Нью-Джерсі.
У Швеції, наприклад, основу колекції застібок в Стокгольмському музеї склав переданий одним з місцевих церковних пасторів в дар набір з понад 40000 одиниць ґудзиків.
У швейцарському селі Естевенан поблизу Лозанни працює сезонний Музей ґудзиків. У музеї зібрано понад 50 тисяч ґудзиків всіх форм, кольорів і розмірів, найстаріший з яких створений ще в XVI ст. Власниця поклала в основу своєї колекції ґудзики, зібрані її бабусею, а потім купувала їх по всій Європі.
Не пасе задніх в цьому питанні й Україна. На Кіровоградщині, в місті Олександрія, художниця Ірина Кваша, створила єдиний в Україні музей ґудзиків. Маленькі, великі, потерті, блискучі, сторічної давнини і зовсім новенькі. У музеї ґудзиків тисячі експонатів. Чотири роки тому Ірина розпочала ремонт закинутої будівлі, аби перетворити її на арт-зону. Втілити таку творчу ідею мисткині допомогли волонтери та благодійники. Коли ж узялися вивозити сміття з будівлі, серед мотлоху знайшли тисячі ґудзиків. Як з'ясували згодом, у цьому приміщенні колись була фабрика, де їх виготовляли незрячі. Тепер це сучасний музей ґудзиків, де збираються митці та майстрині. Колекцію доповнюють і випадковими знахідками, і раритетами з барахолок. Цікаві експонати приносять також місцеві жителі.
У музеї переконані, такі арт-проекти цікаві й містянам, і туристам.
Усім творчого натхнення!!!
