Ремесла рідного села. Лозоплетіння.
Шановна громадо! Хочемо ознайомити вас з матеріалами роботи "Ремесла рідного краю. Лозоплетіння", яку підготували Федорцев Іван, Нікітчук Денис, Черненко Катерина і Тверітінова Дар'я на обласну просвітницько - краєзнавчу акцію "Мій рідний край" під наставництвом вчителя історії Мазівської гімназії Сахненко О.П. Матеріал дійсно цікавий і корисний, адже не кожен мешканець знає, що на території нашої Новослобідської громади жив народний умілець з лозоплетіння Манжос А.В., якому можна замовити виготовлення кошика будь - якого розміру!
«Таланту Божого краса- в людських руках живе лоза»
Народна мудрість
Ремесла на Україні мають багатовікову історію. Зародилися вони ще за умов натурального господарства і посідали чільне місце у виробничій діяльності українського народу.
Лозоплетіння - й справді мистецтво «живої лози», бо нема кращого матеріалу для плетіння, аніж вербове пруття. Нам випала нагода поспілкуватися, дійсно, зі знавцем своєї справи.
Знайомтеся – майстер з лозоплетіння Манжос Анатолій Васильйович.
Манжос Анатолій Васильйович народився у 1961 році у с. Дунаєць Глухівського району. З дитинства Анатолій Васильйович допомагав тітці плести рибальські сітки і саме це заняття йому було до вподоби, хоча батько був теслею. Закінчив сільську восьмирічну школу і у 1976 р. вступив до Путивльського професійного училища, обравши професію «Зварник». Після закінчення училища працював зварником у Путивльському ПМК, а потім служба в армії під Києвом, де і одружився. Життя з першою дружиною не склалося і Анатолій Васильйович повертається до рідного краю. З 1997 року проживає у с. Мазівка, одружився, має трьох синів. Старший син Костя у рядах ЗСУ.
Здавалося б, ремесло досить просте, але це перше враження. Познайомившись із технікою лозоплетіння ближче, ми зрозуміли, що це дуже тонка і копітка робота, яка складається з багатьох етапів і потребує уваги та терпіння.
Щоб виготовити вироби з лози необхідно підготувати сировину, а це важливий момент, адже від цього залежить міцність виробу.
Дізналися …
Для плетіння придатні пагони чагарникової верби, яка зростає на болотистих берегах. Заготівка відбувається в осінньо-зимовий період, коли дерево «спить». Зібраний у ці терміни прут досягає потрібної стиглості і рівномірного здерев'яніння, деревина такого прута ще пружна, але вже еластична і міцна, а значить, його кора придатна для плетіння. Обрізка робиться садовим ножем або секатором під кутом 45 градусів. Свіжозрізані прути зберігаються в неочищенному вигляді, без доступу вологи і низьких температур (щоб краще гнулася).
Після сортування матеріалу йде процес плетіння: робиться каркас, який обплітається очищеною лозою спочатку на 2, потім 3 прутика. Для простого плетіння по замкнутому контуру потрібно непарне число стояків. При цьому на одному колі стояк буде обплетений зовні, а на наступному - зсередини. Плетіння здійснюють по черзі відразу двома прутами. При цьому способі прути не тільки обплітають стояки, а й переплітаються між собою, утворюючи «вісімку» і підвищуючи надійність виробу.
За один день Анатолій Василійович плете 1-2 корзини в залежності від розміру. За 25 років він виготовив до 300 кошиків.
Історія служить наочним прикладом того, що будь-яка людина, незалежно від того, де вона народилась та її соціального статусу, може навчитися всього.
Ми дійшли висновку, що плетіння з лози досі не забуто і є цінним культурним досягненням. Відчуваємо гордість, що саме у нашому селі не забувають традиції своїх предків, а поважають та відроджують їх. Більш того, варто проводити більше зустрічей з народними умільцями села, адже ні про що не можна дізнатися краще, ніж з перших вуст.
Спробуйтейте, і Вам сподобається!
Це піднімить Ваш настрій і додасть впевненості в собі!
