Минає рік від початку повномасштабного наступу російських військ на Україну.
Торік, 24 лютого, Новослобідська громада однією з перших відчула удари російських снарядів на собі…
24 лютого 2022 року о 4 години 20 хвилин ранку почався обстріл території громади ворогом. А згодом пішла військова ворожа техніка. Десятки одиниць, сотні, тисячі…
Спочатку просто їхали, тоді стріляли зі стрілецької зброї поверх голів і людських хат, а потім їх вже супроводжували гелікоптери.
39 днів…
39 нестерпно довгих, важких, страшно напружених днів і ночей…
Ранок 24 лютого. Перший стан – стан шоку. Як? Чому? Навіщо? За що? Хіба таке можливе у ХХІ столітті??? Усі ці питання – це питання без відповідей… Що робити? Це питання лунало тисячі разів від мешканців громади по телефону, це питання німим відлунням стояло у очах людей…
Спочатку організували роботу дистанційно, але дистанційна робота не вирішила усіх проблем. Завоз продуктів до сіл громади від 24 лютого припинився. Перше, що було потрібне людям – це хліб, ліки та інші продукти, адже ніхто до війни не готувався і запасів продуктів не робив. Мало хто знає, яким був «шлях хліба» від хлібозаводу, який знаходиться на території сусідньої громади, до рук мешканців: по перше знайти паливо… щоб можно було, самим старостам та працівникам громади робити доставку продуктів, лавіювання машин « з хлібом» між пересуваннями ворожої техніки і гелікоптерів. Що у цей час відчували люди, які возили хліб? Питання риторичне…
А далі стали займатися тими речами, що, навіть, і подумати не могли ніколи, що будемо цим займатися: пошук і доставка життєво – необхідних ліків мешканцям, засобів гігієни, особливо памперсів, дитячого харчування, продуктів харчування, доставка породіллі до лікарні в сусідній район і ще багато іншого….
І тут нові виклики – допомога мешнанцям громади, які знаходилися у різних куточках України, повернутися додому. Було евакуйовано до громади 154 мешканці. Ціною яких переживань знають причетні, та головне, що наші люди повернулися додому.
На цьому виклики не закінчились. Новий – відсутність пального на заправках. Тут на допомогу прийшли наші аграрії. Завдяки наданому пальному, мали змогу закуповувати продукти харчування і завозити їх для мешканців громади. Після 24 лютого ми усі швидко зрозуміли, що таке відсутність продуктів харчування на полицях магазинів. Це відбулося дуже швидко.
Але найтяжчим було дати відповідь на, здавалося б, таке просте, а в умовах війни надскладне питання: «Що робити?», яке лунало дуже багато разів на день і вночі. Що робити? Про це ніде не написано і не сказано. Головне – це забезпечити життєдіяльність громади. Під окупацією, під обстрілами, але громада має жити і функціонувати.
Під час окупації і після неї стали пропонувати гуманітарну допомогу різні фонди, за що їхнім представникам велике людське ДЯКУЄМО. Все це було неабиякою підтримкою мешканців і громади в цілому.
Та і мешканці нашої Новослобідської громади не стояли осторонь. Люди завжди допомагали тим, хто цього потребує: жителям інших громад, нашим Захисникам і Захисницям.
Розповідати і писати можна багато. Але усього не розкажеш і не напишеш. Було важко, але ми не здалися, не опустили рук, не зробили ані кроку назад. За цей рік ми всі зрозуміли, що більше немає я і моє, тепер є МИ і НАШЕ.
Новослобідська громада і сьогодні ще перебуває у зоні бойових дій. Регулярні обстріли не дають спокійно жити. Та ми, як ніколи, єдині і згуртовані.
Ми усі згуртувалися задля ПЕРЕМОГИ, взаємної допомоги і підтримки.
До річниці вторгнення рф на територію України в комунальному закладі "Новослобідська публічна бібліотека" та її філіях оформлені фотовиставки"Кожен із нас - воїн" та спогади місцевих мешканців про наш рік НЕЗЛАМНОСТІ
.
В старостинських округах оформлені фотовиставки «Рік незламності. Ми вистояли»
Відвідали могилу солдата Івана Мураєва, де квітами і хвилиною мовчання вшанували пам'ять загиблого воїна-земляка, який пройшов через пекло війни, гідно виконуючи свій військовий обов’язок.
Допоки люди пам’ятатимуть про своїх захисників, шануватимуть та берегтимуть спогади, доти Україна буде сильною. Лише усвідомивши їхню відвагу та патріотизм, можна зрозуміти, що це найкращі та найхоробріші із людей України. Герої не вмирають!
Ми віримо, що Україна ПЕРЕМОЖЕ!
Крокуємо до ПЕРЕМОГИ разом!
