Усі ми пам'ятатимемо події, які сталися рік тому…
Саме ці дні увійшли в історію нашої громади, як дні деокупації наших сіл від рашистів. Рашистська техніка рухалась територію Новослобідської громади, не припиняючи, 39 днів…
За добу проходило щонайменше до 70 одиниць, а з першого по третє квітня пройшло більше трьох тисяч…
З пам’яті вже ніколи і нічим не стерти ті дні, коли сиділи з дітьми по коридорах, підвалах і молились, щоб ця рашистська мразота нічого не вкоїла з мирним населенням...
Це викарбувалось в пам'яті назавжди...
А вони тікали… Тікали швидко, тягнучи із собою речі людей. Вони підірвали міст через річку Сейм ( вибухи було чути далеко), техніка грузла в багнюці, бо до того часу від доріг залишилась тільки назва… Вони ходили по дворах з автоматами…Вони везли награбоване… Награбоване у простих українців, які просто мирно жили, облаштовували свої будинки, планували майбутнє...
Вони везли награбоване в НАШІЙ любій Україні…
Сьогодні про ці події нам нагадує тільки зіпсована їхнім металобрухтом дорога…
Минув рік, але війна триває…
І наша громада потерпає від підступних ницих обстрілів, які розпочались з 23 квітня 2022 року…
Нажаль, є поранені і загиблі мирні українці…
Є руйнування житлових будинків та об’єктів інфраструктури…
Жити важко, але життя у прикордонні триває. Ми вистояли і далі вистоїмо, бо щиро віримо в Перемогу
!
Віримо у наше спільне завтра, у те, що воно буде!
Віримо у наших Захисників і Захисниць!
Віримо, бо маємо надію! Надію і віру у те, що вже скоро над нашою рідною Україною небо буде мирне
.
Бо ми українці, бо ми сильна нація, нація незламних і нескорених.
Слава Україні!
