Гадюка Нікольського – тварина унікальна!
Полюбляє оселятися у добре прогрітих лісах біля води. Надзаплавні тераси Сейму і соснові бори на них саме такі місця. На теренах Сеймського регіонального ландшафтного парку проходить межа її північного поширення, тому вимоги до тепла високі.
Живиться дрібними гризунами, яких знаходить навіть у повній темряві. Спочатку за допомогою роздвоєного язика вона їх унюхує, а коли підповзає ближче – здобич може розгледіти вже задяки такому собі тепловізору, розташованому по обидва боки в нижній частині голови.
Весною ці тварини особливо помітні, бо виповзають на сонце грітися. Це здебільшого самочки. Їм потрібно тепло, бо в утробі знаходяться яйця. Розвиток ембріонів потребує тепла. От мами і вигріваються. Гадюка фактично живородна, бо яйця майже до самого моменту появи малюків знаходяться в тілі матері.
Так! Вона кусається. Для цього потрібно на змію наступити, або схопити за хвоста. Реакція миттєва. Та смілива вона лише «загнана в глухий кут», а так її відвага виявляється лише по відношенню до гризунів – її безпосередньої здобичі. Людей гадюка Нікольського опасається і в разі небезпеки видає себе – треться боками, і луски на її тілі дають характерне шипіння по суті це шерудіння. Тому дивимося під ноги і прислухаємося. Пам'ятаємо, що під колесами автомобілів на пішоходних переходах гине значно більше неуважних громадян, ніж у лісі від укусів змії. Та і якщо гадюка вас укусила, шансів померти у людини дуже мало. Звісно, кілька днів буде зле, але вона господар на своїй території, до того ж ми попереджали...
Цих аргументів досить, щоб з більшою любов’ю ставитися до цих унікальних істот і поважати їх право на життя. До того ж гадюка Нікольського була занесена до перших видань Червоної книги України. Чисельність цих істот стрімко зменшується.
