НЕСУ КУТЮ НА ПОКУТЮ
Наприкінці кожного року всі християни очікують світлого свята – Різдва Христового. Воно приносить радість, самаколики та надію на краще майбутнє.
За доброю традицією у Музеї горюнської культури відтворили старовинний обряд «Несу кутю на покутю» за спогадами старожилів-односельців.
У переддень Різдва основною обрядовою їжею була кутя. Приготовану на Святвечір кутю називають багатою. Головний інгредієнт страви – зерно – символізує родючість землі. До каші також додавали мак – символ добробуту та багатства, горіхи – здоров’я і міцність, мед – благополуччя.
З кутею пов'язано чимало обрядових дій. Після приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут, а запали — на лихе передвістя. На місці, де мала стояти кутя,— покуті – робили кубло з сіна, в нього і ставили горщик. По закінченні свят частину сіна віддавали тваринам, а решту тримали для кубел, де мали нестися кури чи висиджуватися курчата. За традицією, горщик із кутею на стіл мав поставити хлопчик або сам господар. Голими руками посудину з обрядовою стравою не брали, обов’язково надівали рукавиці, також ще запрошували на кутю Мороза, щоб він не наробив шкоди господарству.
