18 травня 2024 року виповнюється 80 років з моменту насильницької депортації кримських татар.
У день 18 травня у народній пам’яті кримськотатарського народу постають чорні ешелони, хати, що вмить осиротіли, спаплюжені цвинтарі, зруйновані мечеті, висохлі джерела…
Кримські татари - надзвичайно працьовиті, життєлюбні, гостинні, поступливі й стримані; у нещастях вони не висловлюють нарікань , а в радощах уміють смачно їсти й веселитися. Історія досить жорстоко перевірила ще одну притаманну їм рису характеру - могутнє почуття любові до своєї маленької землі.
Цього дня, 1944 року згідно із таємною постановою Державного комітету оборони № 5859-сс «Про кримських татар», підписаною Сталіним, розпочалася спецоперація військ НКВД з метою звільнення Кримського півострова від корінного населення. Формальною підставою стали обвинувачення кримських татар у масовому дезертирстві та колабораціонізмі, що геть не відповідало дійсності – понад 17 тисяч кримських татар служили в Червоній армії з перших днів війни. Третину учасників партизанського руху, що розгорнувся на півострові, також складали кримські татари.
Спецоперація, у якій було залучено 32 тисячі співробітників НКВД, розпочалася о 3-тій годині ночі. Депортованим (а це були переважно жінки, діти, старі, оскільки усе доросле чоловіче населення воювало) давалося на збори від кількох хвилин до пів години, дозволялося брати з собою особисті речі, посуд, побутовий інвентар і провізію в розрахунку до 500 кг на родину. Насправді вдавалося зібрати в середньому 20–30 кілограмів речей та продуктів, абсолютна більшість майна залишалася і була конфіскована державою. Після чого їх звозили машинами до залізничних станцій Бахчисарая, Джанкоя та Сімферополя, а звідти переповненими, наглухо закритими ешелонами відправляли на «спецпоселення» на схід – в Узбекистан, Казахстан, Таджикистан.
Дорога тривала до трьох тижнів. Багато депортованих від голоду та хвороб померли в дорозі. Під час головної хвилі депортації виселено близько 200 тисяч кримських татар, для перевезення яких було використано 70 ешелонів. Окремою трагічною сторінкою цієї спецоперації стала доля жителів кількох кримськотатарських сіл на Арабатській стрілці – про них просто забули, а коли спохопилися, то просто вивезли на баржі в море і потопили.
Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тисяч кримських татар. Не меншої шкоди зазнало господарство Криму, позбавлене досвідчених працівників.
Лише 1989 року кримським татарам дозволили повернутися на батьківщину.
Після незаконної анексії Криму у 2014 році російська влада продовжує дискредитацію та утиски кримських татар, що лишилися на півострові. У 2015 році Верховна Рада визнала примусове виселення корінного народу Криму актом геноциду. Незламний народ вижив, відродив свою ідентичність та продовжує боротьбу з московитським окупантом.
З метою увічнення пам’яті жертв геноциду кримських татар, в комунальному закладі ,,Новослобідська публічна бібліотека" та її філіях оформлені тематичні куточки " Не стерти пам'яті народу", ,,Ті, що втратили Батьківщину", присвячені тематиці Криму та масовій депортації у 1944-1945 рр.
