Купальське свято має давнє і цікаве коріння. Магічне та колоритне язичницьке Купало або Купайло святкували 23–24 червня – у день літнього сонцестояння, коли ніч була вдвічі коротша за день.
Традиційно в ніч на Івана Купала по всій території України проходять магічні дійства. Неординарні купальські обряди – стрибання через вогнище, плетіння вінків, ігрища та хороводи навколо ляльок-опудал – здавна знаходять прихильників серед українського народу.
Головні персонажі свята - Купала та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Ці дві дійові особи обираються, відповідно, хлопцями й дівчатами або виготовляються як опудала. Поєднання чоловічої і жіночої стихій породжує життя, яке на святі символізує гілка верби - Купайлиця.
Купальські забави відбуваються ввечері. Розпочинається розпалюванням ватри, але підтримують полум'я аж до ранку. Очищення вогнем та водою має важливе значення в купальській обрядовості.
Купальське вогнище, згідно з переказами, має велику міфічну силу. Через нього стрибають всі, проходячи таким чином своєрідний ритуал очищення. Так, вважалось, що коли дівчина і хлопець, які кохають один одного, узявшись за руки, стрибають у парі через вогнище, і їх руки залишаються з'єднаними, то вони, побравшись, все життя проживуть разом.
