Коштом державної підтримки розміновано понад 1 тис. гектарів сільськогосподарських земель.
Розмінування земель це складова безпеки громадян, продовольчої безпеки та відновлення економіки, – повідомляють у Комітеті з питань аграрної та земельної політики.
Так, за інформацією Мінекономіки, Україна за минулий рік змогла повернути в безпечне використання 35 тис. км² територій. Загалом потенційно забрудненими вибухонебезпечними предметами залишаються 174 тис. км², що становить понад 27% загальної площі країни.
Зазначається, що першочергова увага приділяється очищенню сільськогосподарських земель, адже їх безпечне використання напряму впливає на економіку. Загалом 470 тис. га сільгоспземель потребують розмінування, з них 160 тис. га визначені як першочергові. У 2024 році вдалося очистити 19 тис. га орних земель, що вже дало змогу відновити сільськогосподарську діяльність у багатьох регіонах. Програма компенсації витрат на розмінування, яку запровадила держава, дозволяє аграріям повернути поля в обіг. Завдяки цьому механізму понад тисяча гектарів була очищена коштом державної підтримки.
Водночас, однією з найбільших перешкод у процесі розмінування залишається наближеність до зони бойових дій. Наразі роботи ведуться в межах 20-кілометрової зони від лінії фронту. Ближче – це сіра зона, де неможливо гарантувати безпеку саперів. Однак після звільнення цих територій планується оперативне проведення обстеження та розмінування.
За даними відомства, держава активно залучає міжнародну підтримку, оскільки власних ресурсів недостатньо для такого масштабного завдання. Фінансова та технічна допомога партнерів, а також навчальні програми для саперів значно прискорюють процес розмінування. Крім того, активно впроваджуються сучасні технології, які дозволяють підвищити ефективність. Використання роботизованих систем і дронів суттєво знижує ризики для саперів і прискорює ідентифікацію вибухонебезпечних предметів.
Також зазначено, що в Україні вже застосовується новий підхід до розмінування, що базується на пріоритизації земель. Це означає, що ресурси спрямовуються насамперед на ті території, які мають найбільше економічне та соціальне значення.
