Всесвітній день біженців: день пам’яті, підтримки та надії
Сьогодні ми вшановуємо мільйони людей, які були змушені покинути свої домівки через війну, переслідування або стихійні лиха. Для нашої громади ця тема не є абстрактною — вона близька, болюча і особиста.
Після повномасштабного вторгнення росії тисячі українців опинилися в дорозі без вибору: із валізою в руках, із тривогою в серці, з вірою, що це тимчасово. Серед них були й жителі нашої громади — звичайні люди, які в одну мить залишили свої домівки, школи, бізнеси, поля, сади, могили рідних. Покинути рідне — це завжди травма. Але водночас це історія сили духу, людської витримки та глибокої довіри до майбутнього.
Наші переселенці — це ті, хто, попри біль і втому, не зламалися. Вони стали частиною інших громад, почали працювати, влаштовували дітей до шкіл, допомагали іншим. Деякі вже повернулися додому. Інші ще в дорозі. Але кожен з них — це приклад гідності, стійкості та великого серця.
Ми дякуємо всім, хто відкрив свої двері та серця для людей у біді. Ми підтримуємо тих, хто починає життя заново. І ми боремося за те, щоб ніхто і ніколи не залишався наодинці у момент втрати.
Цього дня згадаймо, що бути поруч — це не лише про фізичну присутність. Це про солідарність, співчуття й дію. Кожен з нас може стати опорою для тих, хто шукає безпеку, спокій і шанс на нову історію.
