Скорбота, яка болить у кожному серці…
Сьогодні у закладах культури нашої громади відбулися змістовні й зворушливі заходи, приурочені до Дня скорботи та вшанування памʼяті військових, добровольців, волонтерів і мирних жителів, які загинули в полоні — страчені, закатовані, знищені…
У кожному слові, у кожному кадрі, у кожному вірші звучала правда, яка не дає спокою.
Правда про тих, хто витримав війну, але не пережив полон.
Про наших оборонців, які були знищені не в бою, а в руках ворога — беззбройні, але нескорені.
Під час заходів звучали:
— спогади очевидців і листи полонених;
— поезія про втрату, надію і пам’ять;
— роздуми про ціну свободи та значення людської гідності.
Участь у памʼятних подіях взяла виконувачка обовʼязків голови громади Наталія Скрипченко, яка звернулась до присутніх з глибоким і щирим словом:
“Сьогодні ми схиляємо голови не тільки в жалобі, а й у вдячності.
За кожного, хто не повернувся.
За кожну маму, яка чекає і не дочекалася.
За кожне життя, зламане варварством, але не приниженим духом.
Памʼятаємо. Зберігаємо. Передаємо далі.
Бо мовчання — це забуття. А памʼять — це опір.”
Захід став не лише даниною пам’яті, а й важливою нагадувальною подією — для молоді, для громади, для кожного з нас: війна — це не лише фронт, це й тінь полону, і біль очікування, і гірка тиша втрати.
Дякуємо працівникам культури за чутливість, глибоку підготовку й небайдужість. Саме через такі заходи формується жива, справжня памʼять — не з підручників, а з сердець.
Нехай світло наших сердець стане свідченням, що ці Герої — не забуті. Їхні імена — живі. Їхня мужність — наша сила.
