Трудовий договір: ключовий інструмент регулювання відносин між працівником і роботодавцем
У сучасних умовах ринкової економіки провідне місце в трудовому праві займають договірні методи регулювання праці.
Питання, що стосуються договірного врегулювання трудових взаємин, постійно перебувають у фокусі законодавчого регулювання. Практика укладення трудових договорів наочно демонструє значущість цього інструменту для регулювання суспільних відносин у сфері застосування праці.
Трудовий договір виступає основною формою реалізації свободи праці, включаючи право на працю для кожного, хто бажає працювати. Разом з тим трудовий договір є тією юридичною формою, яка в максимальній мірі надає можливість роботодавцю для вільного здійснення підбору необхідних йому працівників з урахуванням його власних інтересів і потреб.
Отже, в трудовому договорі відображається, зокрема договірний принцип регулювання трудових відносин, що дозволяє сторонам вільно і добровільно вибирати один одного. У цьому виявляється важлива соціальна та економічна роль трудового договору.
Трудові договори – це юридичні факти, що виступають підставами виникнення правовідносин, зміст яких визначається законодавчими або підзаконними нормами. При цьому, трудовий договір є засобом індивідуального регулювання трудових відносин між роботодавцем та працівником, а умови цього договору повинні відповідати загальним принципам трудового права.
Важливою особливістю сучасного трудового законодавства України є оптимальне поєднання законодавчого і договірного регулювання трудових відносин. Трудовий договір відповідає національним умовам і забезпечує належну безпеку і гнучкість, дозволяючи враховувати реалії ринку праці. Він є способом досягнення згоди між його сторонами. Іншими словами, трудовий договір є засобом гармонізації трудових правовідносин. Оскільки за допомогою трудового договору досягається стабільність трудових правовідносин.
Акцентуємо увагу, що з моменту підписання трудового договору найманий працівник – це працівник, який має трудові права й соціальні гарантії, а саме:
- гідні та безпечні умови праці;
- нормований робочий час;
- оплачувані та неоплачувані відпустки;
- регулярна виплата зарплати не нижче мінімальної;
- можливість навчатися та підвищувати кваліфікацію;
- захист від незаконного звільнення;
- страхові виплати в разі непрацездатності;
- пільги для неповнолітніх;
- додаткові соціальні гарантії для жінок та працівників з дітьми;
- захист прав тощо.
