Дотик підтримки!!!
Дотик підтримки: Історія Ганни
Вона довго не говорила про те, що бачила.
Кожен гучний звук викликав у ній спогади про ті ночі, коли земля здригалася, а вікна тремтіли від вибухів. Разом із родиною вони залишили дім, який колись був сповнений тепла й дитячого сміху. Вона везла з собою лише найцінніше — близьких людей і невидимий вантаж страху, болю, невисловлених слів.
Переїхавши у більш безпечне місце, Ганна довго не вірила, що тут справді можна жити спокійно. Її тіло залишалося напруженим, а серце — настороженим. Вона ніби жила, але не відчувала.
🧡Одного дня вона вперше переступила поріг Центру Життєстійкості. Тут її зустріли посмішкою — не нав’язливою, а щирою. Замість розпитувань — теплий чай. Замість порад — уважне слухання. Маленькі дотики підтримки — погляд, слово, жест — поступово почали розтоплювати її внутрішню кригу.
На заняттях вона навчилася знову відчувати кольори, запахи, музику.
З кожним днем дівчина розквітала, наче квітка, яка нарешті отримала сонце після довгої зими.
Тепер вона каже:
💬“У Центрі я відчула, що мене бачать. Що я не просто людина, яка втекла від війни — я людина, яка може жити далі.”
І кожен її усміх, кожна добра дія для інших — це теж дотик підтримки, який передається далі, множиться, і нагадує: навіть після темряви можна знайти світло, якщо поруч є ті, хто вміє підтримати.
Проєкт реалізується Міністерство соціальної політики, сім'ї та єдності України Всеукраїнської програми ментального здоров'я Ти як? - Першої леді Олена Зеленська
