ПОДЯКА ЖІНЦІ, ЯКА В’ЯЖЕ ТЕПЛО З ЛЮБОВ’Ю
Вона — не просто жінка з клубком ниток. Вона — жінка, у якої війна забрала дім, але не забрала серце.
Пелагея Стефанівна - переселенка. Людина, яка через війну, рятуючи найдорожче - своє життя, змушена була залишити рідні стіни, улюблену чашку, квіти під вікном… Але не залишила любов до свого народу.
Зараз за десятки кілометрів від родинного гнізда, між валізами й спогадами, вона в’яже шкарпетки нашим захисникам. Петля за петлею — як молитва. Кожна нитка — мов промінь її тепла, що доходить до передової. У кожній парі — частинка дому, який вона втратила, і надія, що цей дім обов’язково повернеться.
Можливо, для когось це просто шкарпетки. А для солдата — це оберіг. Це дотик мами, дружини, сестри. Це доказ, що про нього пам’ятають, чекають, люблять.
Велике дякуємо Вам, Пелагеє Стефанівно, за Ваші руки, що в’яжуть не лише нитки — а й долі. За Ваше серце, яке гріє там, де холодно й страшно. Ви — тиха героїня тилу.
Тепло, яке Ви даруєте, — зігріває не лише тіла. воно торкається душ, нагадуючи, що добро живе навіть серед холоду війни.
