12 січня — День українського політичного в’язня.
Ця дата має глибоке історичне значення для України й пов’язана з масовими політичними репресіями проти українського національного руху в СРСР.
12 січня 1972 року радянські каральні органи (КДБ) розпочали другу масштабну хвилю арештів української інтелігенції та дисидентів. Цей день став початком системного знищення українського правозахисного й культурного середовища.
Було заарештовано десятки діячів, серед яких:
Василь Стус
В’ячеслав Чорновіл
Іван Світличний
Євген Сверстюк
Ірина та Ігор Калинці
Михайло Осадчий
та багато інших.
Їх звинувачували в «антирадянській агітації», хоча реальною причиною була захист української мови, культури, прав людини та свободи думки.
У 1975 році українські політв’язні в таборах разом із дисидентами на волі, зокрема за ініціативи В’ячеслава Чорновола, проголосили 12 січня Днем українського політичного в’язня.
Це був акт спротиву та солідарності — спосіб нагадати світу про існування репресій у СРСР.
Значення дати сьогодні:
символізує незламність українського духу;
вшановує всіх українців, ув’язнених за правду та свободу;
має особливу актуальність у контексті сучасних незаконних ув’язнень громадян України.
12 січня — це не просто дата в календарі, а нагадування про ціну свободи слова і про тих, хто заплатив за неї власною волею.
По бібліотечним закладам Новослобідської сільської ради були оформлені інформаційні куточки «Зламані долі, але не воля».
