День, коли наші душі стають єдиним щитом
…Завтра — 24 лютого…Чотири роки, як наше «доброго ранку» перетворилося на «ти як?». Чотири роки, як ми стали нацією, що тримає небо над Європою. Це Національний день молитви за Україну, і цьогоріч він відгукується в серці особливим болем і неймовірною гордістю.
Цей день — не просто про слова. Він про:
Нашу спільну надію! Ми схиляємо голови в молитві за Перемогу, яка неодмінно прийде, і за мир, що викарбуваний справедливістю
Наших титанів! Кожне слово — це шепіт захисту для воїнів, що стоять у вогні, аби ми могли бачити світанок. Нехай наша віра стане для них невидимою бронею
Тихий щем пам’яті! Ми запалюємо свічки за тих, хто став ангелами цієї війни. Кожне ім'я — це рана, яка ніколи не загоїться, але світитиме нам дороговказом
Незламність духу! Молитва за те, щоб ми вистояли, відродилися з попелу і пронесли нашу єдність крізь віки.
Нехай завтрашня тиша молитви буде гучнішою за вибухи!
Нехай вона дасть сил тим, хто втомився, і віри тим, хто засумнівався!
Ми є! Ми стоїмо!Ми переможемо!
Слава Україні! Героям Слава!
Слава нашому залізобетонному народу!
