НАЦІОНАЛЬНИЙ ДЕНЬ МОЛИТВИ. ЧОТИРИ РОКИ НЕЗЛАМНОСТІ
Сьогодні Новослобідська громада стояла в тиші.
Тиші, яка говорить більше за слова.
Тиші Алеї загиблих Героїв.
Тиші, в якій чути биття серця кожної матері, кожного батька.
Чотири роки тому війна увірвалася в наше життя одним ранком. Одним вибухом. Одним страшним словом — «війна».
І саме прикордоння прийняло її перший удар. Без пафосу. Без гучних заяв. Просто — бо інакше не можна.
Сьогодні ми зібралися, щоб молитися.
Щоб пам’ятати.
Щоб бути разом.
На Алеї Героїв кожне ім’я — це не просто літера.
Це життя. Це любов. Це чиясь нездійснена весна.
Присутні схилили голови у хвилині мовчання. Лунали удари метронома, і кожен відгукувався болем у серці.
Присутні запалювали свічки. І в їхньому світлі бачили обличчя тих, хто став нашим небом.
Голова громади Ольга Гаркавенко звернулася до присутніх не як посадовець, а як людина. Як мати. Як людина, яка разом із громадою проживає кожну втрату. Як донька своєї землі. Слова були простими й найважливішими: " Алея Героїв — це не просто місце пам’яті. Це наша відповідальність перед тими, хто віддав життя за Україну. Кожне ім’я — це історія любові до Батьківщини, любові, що виявилася сильнішою за страх і навіть за смерть." Голова громади підкреслила, що ми не маємо права звикнути до війни й втрат. Не маємо права дозволити пам’яті згаснути. Наш обов’язок — підтримувати родини загиблих, допомагати військовим, берегти єдність і жити так, щоб їхня жертва була недаремною.
Зверненння матері загиблого захисника Олексія Озерова Наталії Кривобок було сповнене глибокого болю і водночас гордості за сина. Вона говорила про любов до України, про відвагу й готовність віддати життя за свободу та мирне майбутнє.
У залі звучала спільна молитва «Боже великий, єдиний, нам Україну храни…»
І здавалося, що ці слова підіймаються вище стелі — туди, де сьогодні наші Герої.
Подяками, пам'ятними знаками було відзначено військових та прикордонників, які стоять на захисті кордону. Голова громади вручила військовим антидронові плащі для додаткового захисту на передовій. Це необхідне спорядження допомагає зменшити ризики під час виконання бойових завдань у прикордонні і зберегти життя наших Захисників.Підтримка армії залишається пріоритетом громади, адже безпека воїнів — це наш спільний обов’язок.
Також подяками відзначено правоохоронців, аграріїв, працівників підприємств — усіх, хто тримає тил. Бо війна — це не лише передова. Це кожен, хто не здався.
Особливо щемливим моментом стало вручення звань «Почесний громадянин громади» (посмертно) родинам загиблих Захисників.
Коли батьки приймали відзнаки за синів, сестри - за братів, присутні в залі стояли — і не було жодної байдужої людини.
Це був день болю. Але й день сили.
День, коли ми ще раз усвідомили: Новослобідська громада — незламна. Прикордоння — сильне. Україна — жива.
Ми молилися за тих, хто в небі.
І за тих, хто сьогодні під небом зі зброєю.
Ми разом.
Ми пам’ятаємо.
Ми вистоїмо.
Вічна пам’ять Героям.
Слава Україні. 
