СВОБОДА, ВИСТРАЖДАНА СЕРЦЕМ: ПАМ'ЯТЬ І ЄДНІСТЬ НОВОСЛОБІДСЬКОІ ГРОМАДИ
4 квітня Новослобідська громада відзначає четверту річницю визволення від окупації. 24 лютого 2022 року назавжди змінило наше життя. 39 днів окупації: дні страху, обшуків, відсутності хліба, ліків, засобів гігєни - відсутності необхідного, погроз і руйнувань…
Дні, коли наші серця стискалися від болю, але дух залишався незламним.
Напередодні річниці у Новослобідській громаді відбувся захід, який розпочався з хвилини мовчання
як символу вшанувати всіх загиблих: тих, хто віддав життя за нашу землю, і тих, хто мирно спав у своїх домівках. Кожне обличчя стало символом вічної пам’яті. Діти поклали квіти до Алеї Слави загиблих захисників: пам’ять про героїзм наших військовослужбовців живе і передається з покоління в покоління.
Після звучання Гімну України зал наповнився тишею, що немов обіймала кожного. Ця тиша була мовчазною обіцянкою не забути, не відступити, продовжувати жити і будувати майбутнє. Вона торкнулася серця кожного, нагадуючи: свобода — це щось більше, ніж ми можемо уявити.
Спогади про ті дні, коли життя здавалося неможливим, викликали сльози на очах присутніх. І водночас всі відчули силу громади, яка трималася разом і відбудовувала своє життя навіть серед руїн.
Особливим моментом став виступ голови Новослобідської громади Ольги Гаркавенко. Вона говорила про біль і втрати, про випробування, які зробили нас сильнішими, і про те, що справжня свобода народжується лише через єдність і взаємопідтримку. Очільниця наголосила, що громада — це не лише територія, це серця людей, які люблять свій край і готові захищати його кожного дня. Її слова глибоко торкнулися кожного: «Ми вистояли там, де здавалося неможливо вистояти. Ми зберегли мову, душу, пам’ять і віру. Ми довели, що свобода — не просто слово, а наша сутність.»
Протягом заходу лунали номери художньої самодіяльності, які пробуджували любов до рідної землі, нагадали про красу та простоту життя, про дім, спокій і рідних поруч, про відвагу і силу духу, вони торкнулися найглибших струн душі.
У завершальний момент заходу пролунала пісня "Ой у лузі червона калина" у виконанні всіх артистів. Присутні в залі піднялися й співали разом, стоячи. Цей спільний спів став символом єдності, пам’яті та незламного духу громади.
Ці 39 днів окупації змінили нас назавжди, але вони не змогли зламати наш дух.
Сьогодні ми ще раз відчули, що свобода — не просто слово. Вона живе у серцях людей, у пам’яті про героїв і у наших щоденних справах.
Нехай у кожному домі буде мир, у кожному серці — надія, а в душі — вогонь, що ніколи не згасає.
Слава Україні!
