ПОГЛЯД У ДУШУ…
Ці малюнки — це не просто шкільна виставка, це тихий маніфест незламності дитячої душі, яка змушена дорослішати під звуки вибухів та гул КАБів. Марія Зюзько, учениця 9 класу Новослобідського ліцею, через свої роботи «Погляд у душу» дає нам можливість побачити світ її очима — світ, де попри руйнування, залишається місце для краси, емоцій та глибокої рефлексії.
Центральною темою виставки є портрет. Марія зосереджується на обличчях, що є дуже символічним. Коли навколишній світ (ліцей, рідне село) руйнується фізично, художниця шукає опору у внутрішньому світі людини. На аркушах ми бачимо різні типажі: від ніжних жіночих образів з квітами у волоссі до більш суворих, майже графічних чоловічих портретів. 
Це свідчить про намагання дівчинки зафіксувати життя у всіх його проявах. На одній із робіт дівчина зображена з вінком або квітами навколо голови. Це може бути символом надії, весни та нерозривного зв'язку з рідною землею, яка, попри обстріли, продовжує квітнути.
Назва виставки «Погляд у душу» повністю виправдана. Очі на кожному малюнку промальовані з особливою ретельністю. Вони не просто дивляться на нас, вони запитують, сумують або просто мовчки свідчать про пережите.
У кожній лінії відчувається неймовірна концентрація. Для дитини, яка навчається дистанційно через знищення школи та постійно бачить «прильоти», малювання стає арттерапією. Це її спосіб опанувати страх і перетворити біль на мистецтво.
Роботи Марії — це доказ того, що ворог може знищити стіни школи, житлові будинки, вулиці, села, але не може знищити талант і жагу до творення. Кожен портрет — це маленька перемога світла над темрявою. Її герої дивляться на світ впевнено та спокійно, що відображає силу духу її самої, яка продовжує творити прекрасне там, де ворог намагається посіяти лише смерть…
Марійко, твій талант — це твоя суперсила! Дивлячись на твої роботи, важко повірити, що їх створила рука дев’ятикласниці. У кожній лінії, у кожному погляді твоїх героїв відчувається неймовірна глибина та зрілість. Ти не просто малюєш обличчя, ти фіксуєш життя, яке неможливо зламати.
Нехай твоя творчість буде для тебе тим «тихим місцем», де завжди панує спокій і світло, навіть коли навколо гучно…
Ти вже доводиш усьому світу, що українська душа сильніша за будь-який метал і бетон.
Ніколи не зупиняйся! Твій «Погляд у душу» — це те, що зцілює і нагадує всім нам, заради чого ми стоїмо.
Нехай кожен твій олівець буде влучним, а кожна нова робота приносить радість і наближає нашу спільну перемогу.
Твори, сяй і нічого не бійся. Ми ще побачимо твої нові роботи у вільній, мирній Україні! 
